Досягнення - дворазовий чемпіон (1998, 1999) та віце-чемпіон (2000) з Formula-1, чемпіон британської Formula-3 (1989), чемпіон Opel-Lotus Euroseries (1988), чемпіон Nordic Formula Ford (1987), п’ятикратний чемпіон Фінляндії з картингу в різних класах та вікових категоріях.
Статистичні дані:
Набрані очки - 420
Перемоги - 20
Подіуми - 51
Поул-позиції - 26
Найшвидші кола - 25
Старти в Гран-прі - 162
Дебют у Формулі-1 - 10.03.1991, Гран-прі США
Останній Гран-прі - 14.10.2001, Гран-прі Японії
Перша перемога - 26.10.1997, Гран-прі Європи
Остання перемога - 30.09.2001, Гран-прі США
Перший подіум - 24.10.1993, Гран-прі Японії, 3 місце
Останній подіум - 30.09.2001, Гран-прі США, 1 місце
Перший «поул» - 28.09.1997, Гран-прі Люксембурга (в день народження)
Останній «поул» - 27.08.2000, Гран-прі Бельгії
Особисте життя - був одружений на Ерьї Хонканен (розлучились у 2008-му), з якою має сина та доньку. Зараз одружений на Маркеті Ремешовій, з якою у них також народилась донька.
Маленький Міка часто їздив з батьком на роботу повз автодром і за його словами так він і захворів на жагу швидкості - звуки моторів притягували його все більше. Батьки допомогли з купівлею першого карта вже в шість років, на якому він відразу ж потрапив в аварію. Але то був “перший млинець нанівець”. Тому що до 18 років він п'ять разів вигравав чемпіонат країни!
Потім Міка перейшов до Formula Ford 1600 і саме в ті часи його помітив перший в історії фінський чемпіон “Формули-1” Кеке Росберг. Частково він допомогав Гаккінену потрапити в більш потужні команди та серії. Міка ставився до цього з розумінням - є багато молодих швидких гонщиків, але в команди беруть не всіх.
Втім, Гаккінен не підвів покровителя та в майбутньому менеджера - наприклад, у сезоні Formula-3 1989 року він переміг із відривом у 23 очки від другого місця, яке посів Міка Сало!
Своїми успіхами Міка Гаккінен отримав шанс потрапити у “вищий світ” - в сезоні 1991 року підписав контракт із командою Lotus. Але це була не та славетна команда, яка й досі входить до ТОП-5 переможців Кубку Конструкторів. Про перемоги тут майже забули. Наприклад, коли Міка та його партнер по команді одночасно фінішували в очковій зоні у Гран-Прі Сан-Марино, це сталось вперше за три роки. Але Гаккінен отримував головне - досвід. Тому у 1992-му році він виборов вже 11 очок проти двох у 1991-му.
В 1993-му Рон Деніс покликав Міку до McLaren. І це був початок легендарного шляху. Почавши тест-пілотом, Гаккінен вже наприкінці сезону замінив Майкла Андретті та навіть встиг завоювати свій перший подіум. А ще встиг підколоти Айртона Сенну, якому на тренуванні сказав, що пройшов трасу краще за нього, бо має “великі шари”.
Сезони 1994, 1995, 1996 та 1997 пройшли для McLaren та Міки з перемінним успіхом. А ще в цей період сталася ще одна важлива подія зі знаком “мінус”. На Гран-Прі Австралії 1995 року, під час тренувань він потрапив в страшну аварію - зіткнення з відбійниками було таким сильним, що Міка отримав перелом черепа та впав в кому на день. Але лікарі його витягнули. З того часу він мусив носити слуховий апарат у лівому вусі. Також кажуть, що саме ця травма стала причиною його досить короткої кар'єри в “королівських гонках”.
Лише в 1997-му році “сріблясті стріли” остаточно пересіли на мотори Mercedes та нарешті поїхали. Наприклад, в останній гонці сезону Міка завдяки зіткненню лідерів Шумахера та Вільньова виборов першу перемогу на етапі “Формули-1”!
До речі вже тоді почало проявлятись їх легендарне суперництво з “червоним бароном”. Й більшість експертів та фанатів погоджуються з тим, що чемпіонства Гаккінена набирають ще більшої ваги завдяки тому, що він перемагав саме Шумахера. Так само як і чемпіонства Шумахера ще яскравіші завдяки перемогам над фіном.
Міка завжди швидко їздив. Тому й отримав прізвисько “Летючий фін”. І у 1998-му та 1999-му році йому вдалося це довести.
Гаккінен нарешті отримав швидкий та надійний болід й навіть висловлювався що з такою машиною йому може завадити перемогти в чемпіонаті лише диво. Цим дивом виявився Міхаель Шумахер, який минулий сезон програв Вільньову, тому вже зачекався перемоги особистому заліку. Уявіть, того року лише 2 гонки з 16 виграли інші пілоти! Перед останнім Гран-Прі Японії у Гаккінена було на 4 очки більше, але поул взяв Шумахер. І тут втрутився випадок. До речі, критики фіна кажуть, що таких випадків було багато та взагалі називають його чемпіонство “випадковим”. Але є що є - пілот Prost-Peugeot Ярно Труллі заглох на старті, тому дирекція гонки призначила рестарт. І тут недопрацювали механіки Ferrari - коли у McLaren здогадались покласти у бокові понтони суху кригу, італійці цього не зробили. В результаті на колі для прогрівання заглох вже сам Шумахер! І почав гонку з 22-ї позиції замість першої. Міка не став втрачати такий шикарний шанс і не дав нікому до нього наблизитись, взявши своє перше чемпіонство!
Сезон 1999 року очікували як серйозне протистояння Ferrari проти McLaren та їх перших пілотів. Але не так сталося, як гадалося - в середині чемпіонату Мікаель потрапив в аварію та зламав обидві ноги, повернувшись лише за дві гонки до кінця. Боліди McLaren так само були найшвидшими, але Гаккінен сам дав шанси конкурентам, декілька раз грубо помиляючись на трасі. В результаті перед останньою гонкою він поступався Едді Ірвайну з Ferrari чотирма очками. І попри те, що на стартовій решітці Ірвайн був за Гаккіненом, поул був в Шумахера, який не збирався так просто дарувати конкуренту перемогу. Втім німець не зміг довго втримувати фіна - на фініші Міка привіз Міхаелю аж п'ять секунд, а Ірвайн приїхав третім. Друге поспіль чемпіонство було в його кишені!
Наступний сезон лише на бумазі був конкурентоспроможним з боку Гаккінена. Шумахер протягом сезону мав відрив до 24 очок, а перемогами в останніх чотирьох гонках остаточно залишив фіна другим.
2001 рік став ще гіршим та й останнім для Гаккінена у “Формулі-1”. Вже на першому Гран-Прі в Австралії він потрапив в аварію і вже тоді багато хто побачив, що Міці потрібна перерва. Багато сходів, невдалі результати та лише п'яте місце.
Після цього Гаккінен оголосив, що закінчує з “Формулою-1”. З 2005-го по 2007-й він ще поїздив у DTM, але без особливих успіхів.